Головною причиною такого стану справ, як видається, є проблема з розбудовою загальнонаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Розбудова такої системи є неможливою без повноцінного функціонування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) та незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. З 1 жовтня розпочався процес «перезапуску» НАЗЯВО. Це дає певні підстави очікувати на пожвавлення як процесу розбудови загальнонаціональної (зовнішньої) системи забезпечення якості вищої освіти, так і процесу розбудови локальних систем забезпечення якості вищої освіти у ЗВО.
Хоча розбудова внутрішніх систем забезпечення якості вищої освіти є питанням відповідальності закладів вищої освіти, все ж локальні системи зможуть повноцінно та ефективно запрацювати лише за умов існування загальнонаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Сьогодні в умовах зволікання з розбудовою останньої у багатьох керівників ЗВО відсутні стимули щось реально робити в питанні забезпечення якості освіти в закладі. Питання якості освіти залишається заручником багатьох факторів та міркувань.
Якщо навіть ЗВО виявляє готовність розбудовувати внутрішню систему забезпечення якості освіти, то далеко не завжди є розуміння того, що собою має становити подібна система, іншими словами, побудова внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти дуже часто наражається на брак розуміння природи такої системи та її зв’язку з майбутньою зовнішньою системою забезпечення якості вищої освіти. Власне, потребує прояснення те, в чому саме полягає сутнісна відмінність між зовнішньою та внутрішньою системою забезпечення якості вищої освіти.
Про сутнісну відмінність між зовнішньою та внутрішньою системою вищої освіти
Зовнішня система забезпечення якості вищої освіти є насамперед системою інституційних суб’єктів (НАЗЯВО, МОН, незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, автономні ЗВО). Побудувати зовнішню систему забезпечення якості вищої освіти означає передусім створити всі передбачені такою системою інституційні суб’єкти та розподілити поміж ними повноваження щодо забезпечення якості вищої освіти. При цьому зовнішня система забезпечення якості вищої освіти вибудовується як відповідна система противаг, яка передбачає наділення закладів вищої освіти повнотою автономії та має гарантувати відповідальність за нехтування питанням якості вищої освіти. Зовнішня система покликана не лише допомагати ззовні розбудовувати внутрішні системи забезпечення якості вищої освіти, а й дієво спокути та фактично примушувати до такої розбудови. Зовнішня система забезпечення якості вищої освіти має зробити неможливою повноцінну роботу ЗВО, які нехтують питаннями якості освіти. Зовнішня система є передумовою об’єктивної (зовнішньої) оцінки якості освіти у відповідному ЗВО та передумовою відповідного реагування на таку оцінку.
Внутрішня система забезпечення якості вищої освіти є системою процедур, яка має характеризуватися єдністю та повнотою. Побудувати внутрішню систему забезпечення якості вищої освіти у ЗВО означає розробити та впровадити систему процедур із забезпечення якості освіти. Звісно, розбудова такої системи передбачає створення у ЗВО відповідного підрозділу із забезпечення якості освіти. При цьому важливо, по-перше, не зводити розбудову системи внутрішнього забезпечення якості освіти до створення відповідного підрозділу, по-друге, адекватно оцінювати можливості такого підрозділу та правильно визначати його завдання.
Про відділ із забезпечення якості вищої освіти у ЗВО
Безперечно, що для забезпечення якості освіти у ЗВО потрібно створити відповідний підрозділ. Питання полягає у розумінні місця та ролі такого підрозділу (відділу) в реальному забезпеченні якості освіти. При цьому, як вже зазначалося, важливо не ототожнювати організаційну структуру із забезпечення якості освіти та саму внутрішню систему забезпечення якості освіти у ЗВО.
В цьому зв’язку привертає увагу одна з рекомендацій авторів вище згаданого аналітичного звіту. На сторінці 54 звіту нам пропонують наступну рекомендацію: «Створити організаційну структуру, конкретну модель якої кожен заклад може обирати самостійно. Ця структура може мати вигляд або окремого органу, який централізовано відповідає за гарантування якості у закладі, або розподіленої структури з такою ж функцією, де відповідальність делегована на рівень факультетів (інститутів) чи перерозподілена між структурними підрозділами закладу. Діяльність цієї структури має бути належно забезпечена як кадрово, так і фінансово».
Так, звісно, кожен заклад вищої освіти може та навіть повинен самостійно обрати відповідну модель. Разом з тим, варто виходити з розуміння того, що лише наявність органу, який буде централізовано відповідати за гарантування якості освіти у закладі, дозволить ефективно принаймні на першому етапі розбудовувати відповідну систему забезпечення якості.
При з’ясуванні даного питання та порівняння можливих альтернативних моделей організаційної структури потрібно брати до уваги пункт 4 частини другої статті 36 Закону «Про вищу освіту», згідно з яким вчена рада «визначає систему та затверджує процедури внутрішнього забезпечення якості вищої освіти». Такі процедури, звісно, мають стосуватися всього ЗВО. Сама вчена рада, звісно, не буде розробляти відповідні процедури, вона має лише розглядати та затверджувати ті процедури, які їй будуть запропоновані. Підготувати та запропонувати такі процедури і має відповідний відділ. Мова не йде про одноразове визначення системи та відповідно затвердження повного переліку відповідних процедур. Процес розробки та вдосконалення процедур є безперервним. Він має здійснюватися централізовано. Делегувати розробку відповідних процедур на рівень факультетів (інститутів) неможливо. Більш того, варто визнати, що навіть на рівні закладу буде доволі складно фінансово та кадрово забезпечити функціонування відповідної організаційної структури (відділу). Особливу проблему складає кадрове забезпечення діяльності відповідного відділу. Розпорошувати фінанси та відповідні кадри є недоцільним та навіть неможливим за теперішніх умов.
Перерозподіл відповідальності між структурними підрозділами закладу або передача функцій відділу із забезпечення якості освіти іншим підрозділам, наприклад навчальному або методичним відділу є недоцільним, оскільки останні будуть сприймати відповідні функції як другорядні. Відділ із забезпечення якості освіти у ЗВО не повинен дублювати роботу інших відділів, так само як і інші відділи не можуть повноцінно виконувати його завдання. Слід також усвідомлювати, що відділ із забезпечення якості освіти у ЗВО не можна розбудовувати лише як відділ моніторингу, бо моніторинг є лише одним із завдань відділу.
Про формування відділу із забезпечення якості освіти у ЗВО
Звісно, формування відділу із забезпечення якості освіти залежить від можливостей закладу вищої освіти забезпечити роботу такого підрозділу фінансово та кадрово. Сьогодні у багатьох закладах вищої освіти існує спокуса формувати такий відділ із викладачів закладу. Фактично, мова часто йде про сумісництво. Так, сьогодні бракує фахівців навіть для повноцінного формування інституційних суб’єктів загальнонаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Особливо гостро стоїть питання про формування незалежних установ. Про наявність відповідних кадрів для формування відповідних відділів у ЗВО говорити особливо проблематично. Хоча доводиться констатувати, що ЗВО і не шукають відповідних фахівців, мабуть, вважаючи, що питання кадрового забезпечення відділу можна вирішити самотужки.
Потрібно усвідомлювати, що повноцінна розбудова системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти не може бути вирішена шляхом залучення до роботи у відділ лише викладачів закладу. Більш того, очікувати від сумісника ефективних результатів доволі складно, а тим більше, складно очікувати, що викладач-сумісник зможе незалежно здійснювати моніторинг роботи тих підрозділів, до яких він причетний.
Окремим питання є обрання та призначення керівника відділу. Від особи керівника відділу залежить не лише організація роботи відділу, а й незалежна та неупереджена робота останнього. Дуже важливою є співпраця керівника відділу з ректором та головою вченої ради. Керівник відділу повинен мати можливість постійно інформувати вчену раду щодо питань забезпечення якості освіти у закладі, для цього він має бути членом вченої ради. Керівник відділу повинен мати свого заступника, який має опікуватися питанням співпраці з інституційними суб’єктами зовнішньої системи забезпечення якості вищої освіти.
Важливо, щоб кожен співробітник відділу спеціалізувався принаймні на одному з напрямків (практик) забезпечення якості освіти, а саме такий співробітник має бути спроможним розробляти, впроваджувати та контролювати дотримання процедур забезпечення якості освіти принаймні за одним із напрямків (практик). Оптимальна кількість співробітників має відповідати кількості напрямків (практик) забезпечення якості освіти у закладі та передбачати посаду керівника та його заступника, відповідно мова йде про п’ять-шість осіб, які мають працювати у відділі.
Про завдання відділу із забезпечення якості освіти
Відділ із забезпечення якості освіти зможе ефективно працювати лише в тому разі, якщо його співробітники будуть чітко усвідомлювати їхні завдання, а останні не будуть декларативними. Перед відділом не може, скажімо, стояти завдання формування політики ЗВО щодо гарантій якості освіти. Таку політику може гарантувати та визначати лише керівник та вчена рада ЗВО, відділ може бути лише ефективним інструментом. Відділ не може також розглядатися як інституційний суб’єкт певної системи противаг у закладі. Сам по собі відділ не може ані сформувати, ані реалізувати відповідну політику гарантії якості освіти. Доцільно обмежити завдання відділу розробкою, впровадженням та моніторингом процедур забезпечення якості освіти у закладі. Отже, від відділу варто очікувати розробки ефективних процедур із забезпечення якості освіти у закладі, консультування щодо їх впровадження на рівні окремих підрозділів ЗВО та моніторинг дотримання відповідних процедур. Стратегічним завданням відділу спільно з вченою радою та керівником ЗВО є створення та впровадження системи процедур із забезпечення якості освіти, яка буде характеризуватися єдністю та повнотою.
Про розробку процедур забезпечення якості освіти у ЗВО
Система процедур має охоплювати комплексно чотири основні складові, або практики забезпечення якості вищої освіти: (1) процедури формування та реалізації освітніх програм, (2) процедури забезпечення якості викладання та науково-дослідної роботи, (3) процедури оцінювання результатів навчання, (4) процедури запобігання академічної недоброчесності. Такий підхід близький тому баченню, який містить аналітичний звіт, згаданий вище. Разом з тим, існує сутнісна відмінність. Аналітичний звіт Міжнародного фонду досліджень освітньої політики доволі відчутно орієнтується саме на студента, студентоцентроване навчання бачиться в ньому як взагалі студентоцентрична модель всього закладу вищої освіти. Запропоноване нами бачення орієнтується і на студента, і на викладача як головних суб’єктів навчального процесу. Власне, при розробці будь-яких систем у сфері освіти потрібно виходити з антропоцентризму, при цьому останній має повноцінно передбачати як того, хто навчається, так і того, хто навчає.
Метою створення процедур із забезпечення якості вищої освіти є забезпечення сприятливих умов для науково-педагогічної діяльності та навчання у закладі вищої освіти.
Розробка процедур має здійснюватися передусім на основі аналізу діяльності окремих підрозділів закладу вищої освіти. Саме тому функції відділу не можуть бути передані іншому підрозділу. Ефективність роботи відділу можна визначати лише в ході зовнішнього оцінювання забезпечення якості освіти у закладі, оскільки таке оцінювання означає насамперед оцінювання ефективності відповідних процедур. Незадовільно оцінка процедур забезпечення якості освіти у закладі є насамперед незадовільною оцінкою роботи відділу закладу із забезпечення якості освіти. Таку відповідальність мають розділити вчена рада та керівник ЗВО.
Про впровадження процедур забезпечення якості освіти у ЗВО
Для впровадження відповідних процедур забезпечення якості освіти у ЗВО, останні мають бути попередньо затверджені вченою радою, як то і передбачено пунктом 4 частини другої ст.36 Закону «Про вищу освіту». Затвердження процедур вченою радою робить їхнє впровадження обов’язковим. Опікуватися впровадженням відповідних процедур спільно з окремими підрозділами закладу має саме відділ із забезпечення якості освіти. На етапі впровадження процедур особливо важливою є співпраця відділу та вченої ради. Впровадження процедур може бути пов’язано з їхньою корекцією чи істотним доопрацюванням, що в свою чергу буде потребувати відповідних рішень вченої ради. Власне, не потрібно сприймати систему процедур принаймні на першому етапі як завершену конституцію, останньої можна лише прагнути досягти в ході складного та тривалого напрацювання процедур та їхнього вдосконалення. Вчена рада має з розумінням ставитися до цього процесу та супроводжувати його своїми рішеннями. Процес впровадження процедур є водночас процесом їхньої адаптації та вдосконалення.
Про моніторинг (контроль) дотримання процедур забезпечення якості освіти у закладі
Процес контролю забезпечення якості освіти у закладі полягає у системному та постійному моніторингу дотримання процедур. Складно ефективно здійснювати моніторинг всього навчального процесу, проте можна ефективно здійснювати моніторинг дотримання процедур. За результатами моніторингу керівництво та вчена рада ЗВО мають отримувати підстави для ухвалення відповідних рішень, зокрема рішень кадрового характеру.
Рекомендації
1. Внутрішня система забезпечення якості вищої освіти у закладі вищої освіти має розбудовуватися як система процедур, яка має характеризуватися єдністю та повнотою.
2. Інституційно внутрішня система забезпечення якості освіти у закладі вищої освіти має підтримуватися на рівні вченої ради, яка затверджує процедури забезпечення якості освіти, та відділу із забезпечення якості, який розробляє відповідні процедури.
3. Слід уникати невиправданого та декларативного розширення завдань відділу із забезпечення якості освіти. Діяльність відділу має визначатися трьома завданнями: розробкою, впровадженням та моніторингом процедур забезпечення якості освіти у закладі.
4. Створення процедур із забезпечення якості вищої освіти має бути направлено на забезпечення сприятливих умов для науково-педагогічної діяльності та навчання у закладі вищої освіти. Нові процедури мають сприяти розбудові антропоцентричної моделі вищої освіти, яка розбудовується довкола студента та викладача як головних суб’єктів навчального процесу.
5. Керівник відділу із забезпечення якості освіти має обиратися на конкурсній основі вченою радою закладу та вводитися до складу вченої ради.
6. Співробітники відділу із забезпечення якості освіти не повинні в ідеалі суміщати свою роботу у відділі з викладанням у тому ж самому ЗВО, принаймні вони не можуть працювати на повну викладацьку ставку. В ідеалі потрібно уникати конфлікту інтересів та можливого впливу на співробітників відділу.
7. Розробка процедур, їхнє впровадження та моніторинг передбачає незалежність відповідного відділу та його співробітників від керівників структурних підрозділів. Важливо, щоб відділ із забезпечення якості освіти у ЗВО був підзвітним виключно вченій раді та ректору. Відповідно, відділ із забезпечення якості вищої освіти має стати інструментом насамперед вченої ради у питанні забезпечення якості освіти у закладі.
8. Ефективність роботи відділу із забезпечення якості освіти та внутрішньої системи забезпечення якості освіти у відповідному ЗВО може бути об’єктивно оцінена лише ззовні незалежною установою оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.
Див.: Впровадження локальних систем управління якістю в українських університетах: Аналітичний звіт / За заг. ред. Т. В. Фінікова, В. І. Терещука; Міжнарод. благод. Фонд «Міжнародний фонд досліджень освітньої політики». — К. : Таксон, 2018. — 88 с.
Оригінал статті на порталі “Освітня політика”
Мій Персональний сайт
Підпишіться на мої публікації в Facebook
