Сьогодні широко обговорюється лист МОН від 28.11.2014 року до керівників ВНЗ, цьому листу передував інший лист у жовтні, згідно якого ВНЗ мали на регіональному рівні до 1 листопада подати свої міркування стосовно оптимізації мережі ВНЗ. Між двома листами МОН є принципова різниця. Так, якщо перший лист лише закликав до обговорення та носив дещо декларативний характер, то другий не лише містить декларативну та мотивувальну частину, але й містить перелік з 53 ВНЗ (здебільшого філії), які викликають занепокоєння МОН.
У цьому зв’язку виникає ряд гострих та дискусійних питань, на які, можна так гадати, МОН вже мав чіткі відповіді, коли надсилав листа від 28 листопада до ВНЗ.
1. Чи має скорочення ВНЗ бути одним із закономірних результатів реформи вищої освіти, чи таке скорочення є передумовою реформи вищої освіти?
2. Що насправді є причиною надмірної кількості ВНЗ в Україні?
3. Чи узгоджується лист МОН зі стратегією на формування у вищій освіті нової системи противаг, згідно якої суб’єкт, який ухвалює рішення стосовно ВНЗ, має спиратися на висновки суб’єкта, який є незалежним від першого?
4. Чи є надійною процедура, згідно якої ВНЗ були включені до списку, і чи можна говорити про забезпечення повноти такого списку, а відповідно чи не є такий список об’єктивно грою за одних проти інших.
Звісно можна відповісти: так що краще було нічого не робити? Проте така відповідь вже усуває можливість дискусії.
Дані зауваження та питання не слід розглядати як критику МОН. Зрозуміло, що дуже важко бути в ситуації, коли від тебе очікують часто взаємовиключних рішень та дій. Іноді доводиться йти на компромісні рішення та ухвалювати рішення тактичного характеру, з тим щоб мати можливість рухатися в стратегічному напрямку. Якщо цей лист носить такий характер, то це одна справа. А якщо ні!?
Якщо Вас цікавить інформація про вищу освіту в Україні та за кордоном, то відвідайте мій сайт Освітній консалтинг
Підпишіться на мої публікації в Facebook
Комментариев нет:
Отправить комментарий