Про плагіат та (не)можливість “очищення”

Плагіат (плагіатор) – це бур'ян. Однак боротьба з плагіатом за збереження всіх умов, які йому сприяють, є лише збиванням палицею бур'яну. Потрібно ліквідувати умови, які масово породжують плагіат. Замість збивання бур'яну, потрібно зорати оброблене поле та засіяти його зерновою культурою. В практичній площині це означає заміну всіх відповідних неефективних механізмів (систем та підсистем) новими ефективними механізмами, і в першу чергу йдеться про розробку нового механізму фінансування наукових досліджень та заміну всієї системи оплати праці наукових та науково-педагогічних працівників. Саме заміна, а не формальне скасування відповідних доплат!

Плагіат – це крадіжка інтелектуальної власності, однак в академічному середовищі ми спостерігаємо куди більш страшнішу крадіжку, яка є безповоротною, а саме крадіжку часу. Неефективна дворівнева система наукових ступенів в Україні, повторне узаконення якої відбулося новим Законом “Про вищу освіту”, є системою крадіжки часу. Новий Закон “Про вищу освіту” став результатом компромісу стейкхолдерів, а не результатом роботи незалежних освітніх експертів (звісно, при бажанні останніх теж можна розглядати як стейкхолдерів). Залишення дворівневої системи відповідало відчуттям стейкхолдерів, а не міркуванням стосовно її доцільності та ефективності. Працюючи вже десять років над докторською дисертацією, мені стали відомі ці відчуття внутрішньої боротьби стейкхолдера, який розуміє, що захист докторської дисертації формально відкриє йому нові можливості, і незалежним освітнім аналітиком-консультантом, який розуміє, що існуюча система суттєво гальмує розвиток вищої освіти. У нас науково-педагогічні працівники замість наукової роботи часто займаються приведенням отриманих результатів у певну відповідність до безглуздих вимог. А сама система підготовки до захисту дисертації, особливо докторської дисертації, містить в собі безліч принизливих для людської гідності моментів.

На практиці в Україні захист докторської дисертації (вживаю в старому значенні) дублює захист кандидатської, звісно, тема інша, вимоги інші, деякі умови інші, проте суть одна і таж: завоювання права кар’єрного зростання та відповідної пожиттєвої ренти. Фактично, стипендія в докторантурі є грантом, після вдалого використання якого до кінця життя людина буде отримувати доплати, іноді навіть працюючи в далекій від академічного середовища сфері. Абсурдність системи і породжує плагіат.

Англосаксонська модель, до якої ми так прагнемо, чудово обходиться доволі ефективною однорівневою системою наукових ступенів, яка доповнюється системою грантового фінансування науки. Однак нам не потрібні ефективні моделі, системи, механізми, оскільки нам їх часто заміняють наші відчуття або наша боротьба.


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook