Ситуація навколо буковинських університетів як віддзеркалення провалу реформи вищої освіти

Шановні керівники МОН!

Важко зрозуміти, в чому саме полягає відмінність політики теперішнього керівництва МОН від політики попередників. Чи стала вона менш кулуарною та більш прогнозованою? Можливо, така відмінність полягає лише в риториці та в декларуванні різних зовнішньополітичних векторів? Що означає бути проєвропейським? Невже це визначається лише кількістю поїздок до Європи у порівнянні з кількістю поїздок до Росії та наявністю у людини диплома європейського університету?! Однак чи захищає це нас від хуторянства у системі вищої освіти, яке ми продовжуємо розбудовувати, навіть цього не помічаючи. Бути європейцем означає мати мужність послуговуватися власним розумом, а не вдаватися до нерозважливого мавпування чужого.

Багато говорили на всіх рівнях про головне гасло реформи вищої освіти: надання реальної автономії вищим навчальним закладам. І що вже надали?! Суть автономії ВНЗ полягає в праві ВНЗ самостійно ухвалювати важливі рішення та відповідати за такі рішення. Автономія ВНЗ не полягає у праві чиновника у власному кабінеті визначати у довільний спосіб долю того чи іншого вищого навчального закладу. Уряд може сприяти та заохочувати університети до об’єднання, однак він не може вирішувати за університети.

Чи, дійсно, хтось щиро вірить в те, що зменшення кількості псевдо університетів з 300 до, скажімо, 200 псевдо університетів, суттєво змінить природу останніх? В чому суть подібної оптимізації?

Уряд має забезпечувати умови для становлення та розвитку системи вищої освіти, він не повинен постійно втручатися в “розбірки” між окремими вищими навчальними закладами.

Реформа вищої освіти є доволі складною хірургічною операцією, потрібно послуговуватися скальпелем, а не розмахувати сокирою. Потрібно послідовно розбудовувати систему противаг у вищій освіті, а не вирішувати важливі питання в ручному режимі на свій смак та розсуд. Ми маємо дві крайнощі. По-перше, має місце тенденція до брутального порушення автономії вищих навчальних закладів. По-друге, має місце перспектива віддати все на поталу ректорам-феодалам, які остаточно перетворять університети у власні вотчини. Є лише один вихід: збудувати надійну систему противаг у системі вищої освіти, саме цим має опікуватися МОН. Однак у такій системі МОН не зможе повноцінно “хазяйнувати”, а ректори не зможуть безкарно зловживати. Чи не тому сьогодні така система не будується, а все зводиться до самих різноманітних скандалів та їх коментувань?

Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook