понедельник, 18 сентября 2017 г.

Про ситуацію з педагогічною освітою в країні


Ситуацію з педагогічною освітою в країні можна визначити як національну катастрофу.

Якщо в педагогічні університети країни вступають здебільшого ті, хто ледве подолав теперішні іграшкові «бар’єри» ЗНО, то в педагогічні коледжі після 9 класу вступають часто саме ті, хто не має шансів подолати ті іграшкові «бар’єри» ЗНО. Здається, кожен, хто знайомий з ситуацією, це добре розуміє, розуміють це і наші можновладці чи принаймні мають розуміти. Однак чомусь сором’язливо відвертаються від проблеми. Такою «сором’язливістю» ми знищуємо будь-які перспективи на майбутнє.

Намір уряду, витратити шалені кошти на перепідготовку теперішніх вчителів початкових класів на тлі абсолютного безглуздя з підготовкою майбутніх вчителів початкової школи, викликає відчуття, яке важко описати словами нормативної лексики.

Так, п’ять-сім років тому назад час на своєчасне вжиття заходів було змарновано. Сьогодні катастрофу можна лише локалізувати. Однак жодних кроків сьогодні не вживається. Розумію, такі кроки будуть викликати значний супротив, краще багатьом тихенько «відбути номер» на своїх високих посадах. Однак за ваші «номери» та нерішучість, шановні можновладці від освіти, ми дорого заплатимо.


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

среда, 30 августа 2017 г.

ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ


Коли заходить мова про реформування університетської науки в нашій країні, то, як правило, говорять про покращення функціонування тих інститутів, які вже давно морально вичерпали себе. Ми здебільшого говоримо про реформування того, що реформуванню не піддається. При цьому саме реформування дуже часто розглядається як посилення вимог до учасників відповідного процесу, що лише зайвий раз демонструє брак розуміння самої суті проблеми університетської науки.

«Реформаторські кроки» майже всіх керівників МОН в незалежній Україні були спрямовані не на зміну умов розвитку науки у вітчизняних університетах, а на зміну форм та способів контролю за університетами та науково-педагогічними працівниками. Ми чомусь сподіваємося, що саме в такий спосіб можна покращити стан університетської науки. Однак це швидше нагадує спробу подолати епідемію грипу за допомогою термометра. Будь-який інструмент потребує свого адекватного застосування.

Як видається, реформування університетської науки має лежати на шляху насамперед розбудови інституційного забезпечення єдності та неперервності процесу проведення наукових досліджень в університетах.

Сьогодні важливо докласти зусиль для того, щоб магістратура, аспірантура та постдокторські програми становили єдине ціле. На жаль, у нас сьогодні відсутній повноцінний феномен постдокторських програм. Важливо не просто відмовитися від сьогоднішньої неефективної докторантури та дворівневої системи наукових ступенів, важливо теперішню докторантуру замінити постдокторськими програмами, які будуть прив’язані до аспірантури та будуть розглядатися інституційно як її можливе продовження.

Читайте докладно на порталі “Освітня політика”


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

суббота, 29 июля 2017 г.

Академічний переклад філософських текстів та організація академічної науки


Існує кілька перекладів «Критики чистого розуму» англійською мовою. Тривалий час особливим авторитетом в англосаксонському світі користувався переклад Нормана Кемпа Сміта (1929), який ґрунтувався на його коментарі до «Критики чистого розуму» (A Commentary to Kant’s “Critique of Pure Reason”. London: Macmillan, 1918.). В 1998 році було опубліковано переклад Пола Гаєра та Алена Вуда. Останній переклад поступово витісняє в англосаксонському світі переклад Сміта. Успіх перекладу Гаєра та Вуда ґрунтується на тій попередній науково-дослідницькій роботі, яка була здійснена насамперед Гаєром.

Важливо розуміти, що сучасний академічний переклад «Критики чистого розуму» може постати лише на ґрунті відповідної науково-дослідницької роботи. Така науково-дослідницька робота є справою не лише окремих дослідників, вона потребує відповідного рівня комунікації в академічній спільноті та підтримки на інституційному рівні. Ми часто чомусь очікуємо, що робота над перекладами має здійснюватися лише за умови наявності відповідного гранту. Однак постає питання: а чому така робота не може здійснюватися в наших академічних інституціях, зокрема наших т.з. дослідницьких університетах коштом бюджетного фінансування . Отже, це питання організації університетської науки насамперед та ефективного використання того бюджетного фінансування, яке мають сьогодні наші університети.


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

понедельник, 24 июля 2017 г.

Про необхідність формування інституту незалежного освітнього експерта


Завдання освітнього експерта лежать здебільшого в площині пошуку системних рішень. Ті рекомендації, які надаються освітнім експертом, скажімо, керівнику вищого навчального закладу, виходять з розуміння вищого навчального закладу як системи, що є суб’єктом більш складної системи, а саме системи вищої освіти. В цьому розумінні між керівником ВНЗ та незалежним освітнім експертом є принципова відмінність. Керівник ВНЗ, як правило, шукає рішення тактичного характеру, тоді як освітній експерт шукає та пропонує стратегічні рішення. Так, іноді мають місце виключення, які стосуються керівника ВНЗ, однак мова йде саме про виключення. Керівник ВНЗ діє в режимі ухвалення оперативних та тактичних рішень; іншими словами, він діє, виходячи з оцінки поточної ситуації.

Незалежний освітній експерт не може виконувати посередницькі функції, які часто виконує той, хто позицію себе в Україні як фахівця з навчання за кордоном. Останні часто працюють як посередники. Справжній освітній консультант з навчання за кордоном не може пропонувати готові рішення, він залишає за клієнтом цю відповідальність, він лише допомагає клієнту свідомо ухвалити його рішення.

Читайте докладно на порталі “Освітня політика”


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

четверг, 20 июля 2017 г.

Що таке академічність?


Арістотель пояснив природу академічності за допомогою лаконічного виразу: «Платон мені друг, однак істина дорожча». Нам залишається пояснити цей вираз, бо чомусь у нас не розуміють простої думки.

По-перше, цей вираз зазначає, що результати наукового дослідження не можна сприймати через призму особи автора дослідження.

По-друге, в академічному середовищі мають підтримуватися не окремі особи, в залежності від того, викликає така особа симпатії чи ні, а самі дослідження, звісно, в залежності від їх ґрунтовності.

По-третє, наука не визнає такої форми особистої відданості чи вдячності, яка б передбачала нехтування істиною.

По-четверте, наука не вибудовується на засадах кулуарності, привілейованості, сервілізму та безкінечних компромісів.

Все це потрібно пояснювати сьогодні в Україні людям різного віку, які, на жаль, не розуміють, що таке академічність. Занадто «широкою» та сумнівною дорогою хочуть йти сучасні «академіки».




Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

вторник, 18 июля 2017 г.

Про стан досліджень філософії Канта в Німеччині (Україні!), про культ карго в філософії, про нашу спроможність чути та бачити…


Час від часу посилюється занепокоєння тим станом досліджень філософії Канта, який сьогодні має місце в Німеччині. Таке занепокоєння посилюється публікаціями відповідних досліджень, що пропонуються німецькими видавництвами з багатим досвідом видання філософських академічних творів. Це змушує задумуватися над причинами такого стану справ.

Понад 35 років тому назад Ганс Вагнер висловився доволі відверто щодо стану відповідних досліджень у Німеччині. Спробую передати його висловлювання дослівно українською: «Іноді я маю враження, що німецькі філософські автори, коли вони висловлюються про Канта, охочіше обговорюють те, що хотів сказати професор коледжу, скажімо, з Монтани чи Арканзасу, ніж те, що вони самі, все ще розуміючи німецьку мову, хотіли б терпляче та доволі обережно вивчати з належною увагою до кантових оригінальних текстів. Я б не був настільки зухвалим та прискіпливим, якщо б не бачив цілком реальну загрозу того, що в нашій країні врешті-решт почне домінувати страшно викривлений та до образи примітивний образ філософії Канта. Я з хвилюванням думаю про те, що люди, які все ще дійсно вивчають Канта, мають докласти зусиль та об’єднатися для того, щоб дієво запобігти цій загрозі.»

Маю сумніви щодо того, що слова Вагнера свого часу добре почули в Німеччині. Чи почуємо ми сьогодні Вагнера в Україні та чи зробимо належні висновки?




Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

вторник, 4 июля 2017 г.

Університет як проблема, або чи існують в Україні університети?


Наявність університетів у країні визначається не наявністю в назвах ВНЗ слова «університет», а за спроможністю інтелектуальних еліт країни принаймні формулювати актуальні проблеми та пропонувати адекватні шляхи їх вирішення, бо свою освіту такі еліти мають отримувати саме в університетах.

Університет передбачає саме творчу співпрацю викладача та студента у всіх видах навчального процесу. Перехід від школи, яка ставить дещо простіші завдання та вимоги, до університету становить для багатьох важку та часто нездолану проблему. Часто в університеті студент продовжує вчитися так, як він вчився ще в школі.

Студентська аудиторія не є учнівським класом, вона має виступати своєрідною творчою лабораторією, студією тощо. Цього часто не розуміють як викладачі університету, так і студенти. Перші часто просто хочуть щось готове передавати, а другі хочуть щось готове отримувати.

Найбільше сьогодні ми потребуємо зміни масштабу мислення тих, хто відповідає за реформи сфери вищої освіти. Дріб’язковими заходами університети не будуються, а їх розвиток не забезпечується. Від спроб зміни переліків паперів та місць їх отримання потрібно перейти до масштабних реформ. Половинчастість реформ буде лише погіршувати ситуацію, що ми сьогодні і спостерігаємо.

Читайте докладно на порталі “Освітня політика”


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook