суббота, 29 июля 2017 г.

Академічний переклад філософських текстів та організація академічної науки


Існує кілька перекладів «Критики чистого розуму» англійською мовою. Тривалий час особливим авторитетом в англосаксонському світі користувався переклад Нормана Кемпа Сміта (1929), який ґрунтувався на його коментарі до «Критики чистого розуму» (A Commentary to Kant’s “Critique of Pure Reason”. London: Macmillan, 1918.). В 1998 році було опубліковано переклад Пола Гаєра та Алена Вуда. Останній переклад поступово витісняє в англосаксонському світі переклад Сміта. Успіх перекладу Гаєра та Вуда ґрунтується на тій попередній науково-дослідницькій роботі, яка була здійснена насамперед Гаєром.

Важливо розуміти, що сучасний академічний переклад «Критики чистого розуму» може постати лише на ґрунті відповідної науково-дослідницької роботи. Така науково-дослідницька робота є справою не лише окремих дослідників, вона потребує відповідного рівня комунікації в академічній спільноті та підтримки на інституційному рівні. Ми часто чомусь очікуємо, що робота над перекладами має здійснюватися лише за умови наявності відповідного гранту. Однак постає питання: а чому така робота не може здійснюватися в наших академічних інституціях, зокрема наших т.з. дослідницьких університетах коштом бюджетного фінансування . Отже, це питання організації університетської науки насамперед та ефективного використання того бюджетного фінансування, яке мають сьогодні наші університети.


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

понедельник, 24 июля 2017 г.

Про необхідність формування інституту незалежного освітнього експерта


Завдання освітнього експерта лежать здебільшого в площині пошуку системних рішень. Ті рекомендації, які надаються освітнім експертом, скажімо, керівнику вищого навчального закладу, виходять з розуміння вищого навчального закладу як системи, що є суб’єктом більш складної системи, а саме системи вищої освіти. В цьому розумінні між керівником ВНЗ та незалежним освітнім експертом є принципова відмінність. Керівник ВНЗ, як правило, шукає рішення тактичного характеру, тоді як освітній експерт шукає та пропонує стратегічні рішення. Так, іноді мають місце виключення, які стосуються керівника ВНЗ, однак мова йде саме про виключення. Керівник ВНЗ діє в режимі ухвалення оперативних та тактичних рішень; іншими словами, він діє, виходячи з оцінки поточної ситуації.

Незалежний освітній експерт не може виконувати посередницькі функції, які часто виконує той, хто позицію себе в Україні як фахівця з навчання за кордоном. Останні часто працюють як посередники. Справжній освітній консультант з навчання за кордоном не може пропонувати готові рішення, він залишає за клієнтом цю відповідальність, він лише допомагає клієнту свідомо ухвалити його рішення.

Читайте докладно на порталі “Освітня політика”


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

четверг, 20 июля 2017 г.

Що таке академічність?


Арістотель пояснив природу академічності за допомогою лаконічного виразу: «Платон мені друг, однак істина дорожча». Нам залишається пояснити цей вираз, бо чомусь у нас не розуміють простої думки.

По-перше, цей вираз зазначає, що результати наукового дослідження не можна сприймати через призму особи автора дослідження.

По-друге, в академічному середовищі мають підтримуватися не окремі особи, в залежності від того, викликає така особа симпатії чи ні, а самі дослідження, звісно, в залежності від їх ґрунтовності.

По-третє, наука не визнає такої форми особистої відданості чи вдячності, яка б передбачала нехтування істиною.

По-четверте, наука не вибудовується на засадах кулуарності, привілейованості, сервілізму та безкінечних компромісів.

Все це потрібно пояснювати сьогодні в Україні людям різного віку, які, на жаль, не розуміють, що таке академічність. Занадто «широкою» та сумнівною дорогою хочуть йти сучасні «академіки».




Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

вторник, 18 июля 2017 г.

Про стан досліджень філософії Канта в Німеччині (Україні!), про культ карго в філософії, про нашу спроможність чути та бачити…


Час від часу посилюється занепокоєння тим станом досліджень філософії Канта, який сьогодні має місце в Німеччині. Таке занепокоєння посилюється публікаціями відповідних досліджень, що пропонуються німецькими видавництвами з багатим досвідом видання філософських академічних творів. Це змушує задумуватися над причинами такого стану справ.

Понад 35 років тому назад Ганс Вагнер висловився доволі відверто щодо стану відповідних досліджень у Німеччині. Спробую передати його висловлювання дослівно українською: «Іноді я маю враження, що німецькі філософські автори, коли вони висловлюються про Канта, охочіше обговорюють те, що хотів сказати професор коледжу, скажімо, з Монтани чи Арканзасу, ніж те, що вони самі, все ще розуміючи німецьку мову, хотіли б терпляче та доволі обережно вивчати з належною увагою до кантових оригінальних текстів. Я б не був настільки зухвалим та прискіпливим, якщо б не бачив цілком реальну загрозу того, що в нашій країні врешті-решт почне домінувати страшно викривлений та до образи примітивний образ філософії Канта. Я з хвилюванням думаю про те, що люди, які все ще дійсно вивчають Канта, мають докласти зусиль та об’єднатися для того, щоб дієво запобігти цій загрозі.»

Маю сумніви щодо того, що слова Вагнера свого часу добре почули в Німеччині. Чи почуємо ми сьогодні Вагнера в Україні та чи зробимо належні висновки?




Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

вторник, 4 июля 2017 г.

Університет як проблема, або чи існують в Україні університети?


Наявність університетів у країні визначається не наявністю в назвах ВНЗ слова «університет», а за спроможністю інтелектуальних еліт країни принаймні формулювати актуальні проблеми та пропонувати адекватні шляхи їх вирішення, бо свою освіту такі еліти мають отримувати саме в університетах.

Університет передбачає саме творчу співпрацю викладача та студента у всіх видах навчального процесу. Перехід від школи, яка ставить дещо простіші завдання та вимоги, до університету становить для багатьох важку та часто нездолану проблему. Часто в університеті студент продовжує вчитися так, як він вчився ще в школі.

Студентська аудиторія не є учнівським класом, вона має виступати своєрідною творчою лабораторією, студією тощо. Цього часто не розуміють як викладачі університету, так і студенти. Перші часто просто хочуть щось готове передавати, а другі хочуть щось готове отримувати.

Найбільше сьогодні ми потребуємо зміни масштабу мислення тих, хто відповідає за реформи сфери вищої освіти. Дріб’язковими заходами університети не будуються, а їх розвиток не забезпечується. Від спроб зміни переліків паперів та місць їх отримання потрібно перейти до масштабних реформ. Половинчастість реформ буде лише погіршувати ситуацію, що ми сьогодні і спостерігаємо.

Читайте докладно на порталі “Освітня політика”


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

суббота, 1 июля 2017 г.

ПРО МОТИВУВАННЯ І ОЦІНЮВАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ


ПРО МОТИВУВАННЯ І ОЦІНЮВАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ Протягом багатьох століть європейської історії школа була інструментом у розпорядженні церкви та держави. Практики мотивування учнів шкіл значною мірою визначалися вищезазначеними інститутами. Побудова людиноцентричної школи означає відмову школи від її фактичного статусу інструменту та її розбудова як самостійного суб’єкта. На цьому шляху потрібно позбутися нав’язаних школі ззовні практик мотивування, що передбачає поміж іншого і переосмислення феномену (інституту) оцінювання. Цього не можна досягти шляхом несвідомого наслідування закордонних рецептів, бо останні часто виписуються в системі координат, яка потребує переосмислення.

Читайте докладно на порталі “Освітня політика”


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

Про філософа та філософське мислення


Філософ є людиною, яку переслідують метафізичні питання – фурії. Одним з філософів був Сократ, якого також переслідували майже все життя різноманітні фурії. Однак саме метафізичні фурії гнали Сократа на Агору – публічне місце. На Агорі Сократ не займався популяризацією філософії, він лише намагався вгамувати метафізичні фурії.

Філософське мислення є мисленням пограничним. Мислення окремих філософів перебуває на межі божевілля, іноді воно перетинає ту межу. Як можна в такому разі говорити про популяризацію філософії та філософського мислення? Як до філософії долучати учнів шкіл та й чи варто це робити?

Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook