понедельник, 22 декабря 2014 г.

Основні проблеми/реалії/перешкоди на шляху реформи вищої освіти


1. Неготовність освітянської громади до реального реформування → відсутність політичних постатей, спроможних взяти на себе відповідальність за проведення непопулярних реформ в освіті взагалі та вищій освіті зокрема → половинчастість та популізм рішень → наростання персоніфікованої боротьби (боротьба з одіозними плагіаторами, “поганими ректорами”, “неформатними” ВНЗ ↔ персональні випади проти окремих осіб чи груп) → поступова підміна персоніфікованою боротьбою системного реформування вищої освіти.

2. Відсутність інституалізованого експертного середовища, спроможного підтримати проведення освітньої реформи та відсутність реальних кроків з інституалізації експертного середовища → імітація експертного та громадського обговорення реформи вищої освіти ↔ відсутність відповідної реакції з боку МОН на зауваження експертів та становлення інституалізованого експертного середовища → взаємна недовіра між освітніми експертами та непродуктивна квазі-конкуренція між останніми в неконкурентному середовищі.

3. Нерозуміння суб’єктами системи вищої освіти свого місця в реформуванні системи вищої освіти та нових реалій → відсутність реальних кроків для побудови нової системи противаг у вищій освіті (МОН займається розробкою положення про незалежне від нього Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти, відсутні реальні кроки з формування умов для створення незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, ВНЗ не розглядають себе як автономних суб’єктів і продовжують чекати на вказівки з міністерства, надана новим Законом “Про вищу освіту” автономія ВНЗ носить половинчастий характер, що лише посилює дезорієнтацію ВНЗ).


Якщо Вас цікавить інформація про вищу освіту в Україні та за кордоном, то відвідайте мій сайт Освітній консалтинг

Підпишіться на мої публікації в Facebook

суббота, 20 декабря 2014 г.

Про персоніфіковану боротьбу при “реформуванні освіти”


Сьогодні, як і раніше, персоніфікована боротьба при “реформуванні освіти” переважає над системною аналітикою та системним реформуванням. Патерналістське суспільство сприяє саме такій практиці. Людина в патерналістському суспільстві призвичаєна або підтримувати свого патера, критикуючи чужих патерів, або шукати нового патера. За часів минулого міністра освіти доводилося зазначити, що якщо для української інтелігенції головною проблемою є постать міністра освіти, то в такому разі сама інтелігенція стає проблемою. Міністри та їх команди рано чи пізно йдуть, а системні проблеми, на жаль, залишаються.


Якщо Вас цікавить інформація про вищу освіту в Україні та за кордоном, то відвідайте мій сайт Освітній консалтинг

Підпишіться на мої публікації в Facebook

воскресенье, 7 декабря 2014 г.

Про обговорення листа МОН про 53 ВНЗ та розвішування локшини на вуха


Проблема не в самому листі, а в тому що цей лист демонструє тенденції, які не можуть не насторожувати.
По-перше, кількість ВНЗ в Україні, які, м’яко кажучи, займаються торгівлею дипломами, значно більше ніж 53. А тому зводити все до переліку 53 ВНЗ є неприпустимим. Стосовно самого переліку виникають питання щодо його неупередженості.
По-друге, останні месиджі МОН стосовно списку 53, переліку кількох одіозних плагіаторів, яких МОН позбавив наукових ступенів та інші месиджі в мене особисто викликають занепокоєння. Ці месиджі відволікають нашу увагу від питання системного реформування вищої освіти. Головне питання полягає не в списках та окремих плагіаторах, а в створенні у вищій освіті надійної системи противаг.

Сьогодні стара система намагається вижити і вона вкидає нам інформацію про переліки ВНЗ, про окремих плагіаторів, ніби говорячи, дивіться ми ж боремося – система працює. Своїми посланнями нам говорять: ми тільки трішки підлатаємо систему: імплементуємо норми Закону (питання друге як саме імплементуємо), але так в принципі все добре. Ні, не добре!

Боротьба з надмірною кількістю (до того ж неякісних) ВНЗ адміністративними заходами нагадує тушіння полум’я соломою. В країні склалася ціла система корупції, “відкатів”, шахрайства, яка пов’язана з наданням права ВНЗ займатися торгівлею дипломами. І цим займають як державні (національні), так і комунальні та приватні ВНЗ, мова йде про сотні ВНЗ. І люди, які задіяні в таких схемах, лише аплодують подібним листам МОН, а, можливо, навіть сприяють появі подібних листів. Такі листи добре вписуються в існуючу схему. Вони сприяють лише зростанню розміру хабарів. Масштаб всього павутиння шахрайських схем, які існують, і особливо активно процвітали в недалекому минулому (сьогодні демографія підводить!) могли б вразити сторонню людину. І коли один одіозний ректор не так давно пригрозив щось повідомити, то не виключено, що ці повідомлення могли стосуватися саме “системи павутиння”, проте він швидко замовк – і вже освоюється в новій цікавій ролі.

Якщо хтось вважає, що громадськості на вуха можна розвішувати локшину, то це одна справа. Якщо хтось намагається прикриватися експертами при розвішуванні такої локшини, то це інша справа.


Якщо Вас цікавить інформація про вищу освіту в Україні та за кордоном, то відвідайте мій сайт Освітній консалтинг

Підпишіться на мої публікації в Facebook

вторник, 2 декабря 2014 г.

“Розстрільний список” 53 ВНЗ (і їх філій) та кілька майже філософських питань




Сьогодні широко обговорюється лист МОН від 28.11.2014 року до керівників ВНЗ, цьому листу передував інший лист у жовтні, згідно якого ВНЗ мали на регіональному рівні до 1 листопада подати свої міркування стосовно оптимізації мережі ВНЗ. Між двома листами МОН є принципова різниця. Так, якщо перший лист лише закликав до обговорення та носив дещо декларативний характер, то другий не лише містить декларативну та мотивувальну частину, але й містить перелік з 53 ВНЗ (здебільшого філії), які викликають занепокоєння МОН.

У цьому зв’язку виникає ряд гострих та дискусійних питань, на які, можна так гадати, МОН вже мав чіткі відповіді, коли надсилав листа від 28 листопада до ВНЗ.

1. Чи має скорочення ВНЗ бути одним із закономірних результатів реформи вищої освіти, чи таке скорочення є передумовою реформи вищої освіти?

2. Що насправді є причиною надмірної кількості ВНЗ в Україні?

3. Чи узгоджується лист МОН зі стратегією на формування у вищій освіті нової системи противаг, згідно якої суб’єкт, який ухвалює рішення стосовно ВНЗ, має спиратися на висновки суб’єкта, який є незалежним від першого?

4. Чи є надійною процедура, згідно якої ВНЗ були включені до списку, і чи можна говорити про забезпечення повноти такого списку, а відповідно чи не є такий список об’єктивно грою за одних проти інших.

Звісно можна відповісти: так що краще було нічого не робити? Проте така відповідь вже усуває можливість дискусії.

Дані зауваження та питання не слід розглядати як критику МОН. Зрозуміло, що дуже важко бути в ситуації, коли від тебе очікують часто взаємовиключних рішень та дій. Іноді доводиться йти на компромісні рішення та ухвалювати рішення тактичного характеру, з тим щоб мати можливість рухатися в стратегічному напрямку. Якщо цей лист носить такий характер, то це одна справа. А якщо ні!?


Якщо Вас цікавить інформація про вищу освіту в Україні та за кордоном, то відвідайте мій сайт Освітній консалтинг

Підпишіться на мої публікації в Facebook