понедельник, 30 декабря 2013 г.

Олександр Щербина – перший український сліпий професор.


Олександр Мусійович Щербина (1874 – 1934) – непересічна особистість, людина незвичайної долі, перший український сліпий професор, кантознавець, фундатор української тифлопедагогіки, український філософ і психолог.

Олександр Щербина належав до покоління, яке іноді називають “загублене покоління”. До цього ж покоління належав Густав Шпет. І якщо сумна доля Густава Шпета добре відома філософському загалу, то ім’я Олександра Щербини мало що скаже сучасному українському студенту філософського факультету. Щербина і Шпет починали свою професійну ходу майже одночасно в Київському університеті святого Володимира, були членами гуртка Челпанова, майже одночасно переїхали слідом за Челпановим до Москви. Про Шпета знають багато, про Щербину майже нічого. А це саме Щербина отримав золоту медаль у Київському університеті святого Володимира за свою студентську роботу “Вчення Канта про річ у собі” в 1904 році, ця робота тривалий час залишалася, разом з роботами Шпета, одним із найбільших здобутків київської кантознавчої традиції. Це Олександр Щербина був редактором – сліпим редактором – перекладу кантівської “Логіки” російською мовою (Кант И. Логика Пг., 1915), він же написав передмову до кантівської “Логіки”. Все ж це ім’я найбільш відоме як ім’я фундатора, батька української тифлопедагогіки – науки про виховання і навчання людей з порушенням зору.

Перший прилуцький період (1874 – 1898)

Олександр Щербина народився 17 лютого (2 березня за старим стилем) 1874 року в місті Прилуки Полтавської губернії, в родині місцевого священика Мусія Щербини. Прилуки – місто особливе і разом з тим мало примітне в українській історії, мало примітне до 1708 року.

Рік 1708 – прилуцький полковник Дмитро Горленко приєднується до виступу гетьмана Мазепи проти Москви і залишається з гетьманом до його смерті.

Рік 1708 – наказний прилуцький полковник Іван Ніс зганьбив себе і Прилуки тяжкою зрадою в Батурині, яка призвела до різанини в гетьманській столиці, вчиненої московським військом.

Прилуки – місто, через яке пролягав шлях юного Гоголя на навчання до Ніжина та з Ніжина додому в рідні Сорочинці.

Прилуки – місто, в якому три роки служив Панас Мирний, місто в якому Мирний прийняв рішення писати, рідною, українською мовою.

Прилуки – місто, до якого у своїй творчості (“Музикант”) звертається Тарас Шевченко. Шевченко тричі відвідував місто.

Перший київський період (1898 – 1909)

Московський період (1909 – 1918)

Катеринославський період (1918 – 1920)

Другий прилуцький період (1920 – 1929)

Другий київський період (1929 – 1934)

Далі буде.


Відвідайте також мій сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook



Комментариев нет:

Отправить комментарий