суббота, 3 мая 2014 г.

Мій шлях до теорії пізнання. Початок


В 1986 році у видавництві “Политиздат” вийшов у черговий раз(?) з друку твір Леніна “Материализм и эмпириокритицизм ”. Тираж цього видання був невеликим, а саме 167 тисяч примірників. Для Радянського Союзу такий тираж не був дуже значним. В тому ж році вийшов 3-й том творів Пушкіна (трьохтомник у видавництві “Художественная литература”) тиражем понад 10 млн. примірників. Щоб придбати Пушкіна потрібно було оформлювати підписку, а головний філософський твір Леніна можна було придбати, без підписки, всього за 95 копійок. Не пам’ятаю, що саме вплинуло на мій вибір, проте твір Леніна я придбав і ніколи потім не пожалкував з цього приводу. Зберігаю його до цього часу. Ленінська філософська праця, на відміну від літературно-поетичних творів Пушкіна, чомусь не користувалася великою популярністю в маленьких українських провінційних містах. Не знаю, чи читали мої земляки твори Пушкіна, так само активно, як вони їх купували. Я ж Леніна прочитав з великим захопленням, і у мене не викликала жодного занепокоєння та обставина, що лайки в цьому творі більше, ніж філософських роздумів. А чи міг я тоді це в принципі зрозуміти!? То була перша прочитана мною книга, яка стосувалася філософської тематики. Прочитавши її, я так і записав в своєму щоденнику: “це видатний філософський твір, вивченню якого, можливо, потрібно присвятити все життя”. Найбільше мою увагу привернула ленінська критика Канта та кантівського поняття “вещь в себе”. Після прочитання ленінського філософського твору я довго думав над тим, як це “вещь” може бути “в себе”. Такі роздуми дозволили трохи концептуалізувати для мене мої власні образи та інтуїції стосовно цієї теми, які час від часу заволодівали моєю увагою, і які я добре не розумів. Бо для їх розуміння по-справжньому потрібно було бути готовим поставити питання: як можливий предмет? А до цього питання я міг дозріти лише через кілька років… Якщо б в той час я знайшов “Критику чистого розуму” чи критику на неї, то можливо в майбутньому я став би істориком філософії, проте не судилося… Доводилося самостійно думати над тим, як це “вещь” може бути “в себе.” За кілька років мої роздуми привели мене на філософський факультет, на якому я хотів отримати відповідь на свої питання, проте це вже продовження історії мого шляху….


Підпишіться на мої публікації в Facebook



Комментариев нет:

Отправить комментарий