суббота, 17 января 2015 г.

Діалог між математиком і філософом


До питання викладання філософії в українських університетах


Шерлок Холмс і доктор Ватсон

Якось Шерлок Холмс (Конан Дойл) пояснював доктору Ватсону (Конан Дойлу), чому він не знає про обертання землі навколо сонця. Шерлок Холмс порівняв власний мозок з горищем та зазначив: якщо мозок захламити непотрібними речами, то потім для потрібних речей не буде місця або відшукати їх буде важко. Такі “зайві речі” для свого мозку Холмс напевно розглядав як зайвий баласт. Далеко не всі здогадуються, що для Конан Дойла образ Холмса є доволі комічним образом. Конан Дойл не раз про це натякає читачу, проте читач не завжди це розуміє. Якщо будь-якого хлопчика запитати, хто йому більше до вподоби: Холмс чи Ватсон, то хлопчик, як правило, відповість: Шерлок Холмс! А на питання чому саме Холмс, хлопчик може перерахувати кілька причин, іноді поміж іншого повідомить, що Холмс прикольний, бо тримав око в стакані з водою, з якого Ватсон ледве не випив води.

Шкільні предмети для хлопчиків і дівчаток

Коли мені було десь років десять, то один дипломований педагог повідомив мені авторитетно, що існують шкільні предмети для хлопчиків (математика, фізика і т.д.) і шкільні предмети для дівчаток (історія, мови, література, і т.д.). Це було моє перше “філософське знання” про розрізнення між різними науками. Тоді я ще не усвідомлював всю дикість подібного розрізнення, і звичайно не знав, що в житті мені доведеться вислухати не раз повчання в тій чи іншій формі від колишніх школярів, які так і продовжили вірити в те, що існують предмети для хлопчиків і дівчаток, хоча така віра в них дещо і модифікувалася. Звичайно, я не знав тоді про існування робіт Віндельбанда, Рікерта та інших, які присвячені даному питанню. Так само вони були невідомі тому дипломованому педагогу, який “допоміг” мені з моїми першими “філософськими знаннями” про розрізнення між різними науками, однак який напевно вірив, що філософія це дурниця (непотрібний баласт). Звісно, під враженням від повідомлення дипломованого педагога мені хотілося займатися “науками для хлопчиків”, однак на моє горе мене чомусь більше приваблювала історія. А математика мене приваблювала не стільки можливістю розв’язувати безкінечний ряд математичних задач, скільки питаннями, які швидше стосувалися питань філософії математики, проте цього я тоді звичайно не усвідомлював. Я так і залишився до цього часу на рівні наївного шкільного учня, який цікавиться питанням про природу аксіом і теорем, ніж учня готового на диво всім в будь-яку хвилину довести ту чи іншу теорему чи порозумітися з рівняннями будь-якого ступеня. Однак я вірю в те, що порозуміння між мною та схильними до математики колишніми школярами є можливим.

Про зрілість математика і філософа

Якщо у математиці більшість визначних досягнень здобуваються вченими у віці до сорока років, то у філософії після сорока років. Звісно, в історії математики та історії філософії є певні виключення, проте саме виключення. Чим потужніший математик, тим швидше він може отримати відповідь на питання, чим потужніший філософ, тим повільніше він буде зі своєю відповіддю на питання, яке перед ним постало.

Якщо важко не помітити відразу математичні здібності студента, то дуже легко не помітити здібності студента до філософського мислення. Ще важче математику, який ані в школі, ані в університеті не мав досвіду знайомства з філософією, виносити судження про предмет філософії та її значення для університетської освіти. Філософ, принаймні, в школі мав можливість познайомитися з математикою. Іноді (на жаль, дуже часто) університетські викладачі філософії несвідомо роблять все можливе і неможливе для того, щоб не дозволити математику долучитися до досвіду філософської рефлексії та налаштувати останнього проти філософії як такої.

Про комплекси університетських математиків і філософів

Часто викладачу філософії можуть закинути те, що він, мовляв, не готовий до роботи з студентами-математиками, оскільки рівень його розуміння сучасної (нешкільної) математики, як правило, не дуже високий. Іноді в той чи інший спосіб викладачі філософії піддакують математикам: так, мовляв, справжня халепа! Іноді виходить так, що ані філософ, ані мовник не має заходити до аудиторії математиків, майже як в платонівській Академії. Тут іноді прослідковується комплекс “неприступної дами”, для якої всі женихи не рівня, часто роль таких безталанних женихів виконують викладачі філософії. Ця захоплива та повна драматизму вистава розпочалася по-справжньому в Новий час.

Власне кажучи, викладач філософії має заходити до аудиторії математиків не з наміром полонити уяву математиків та щось таке довести, а з наміром відкрити для студента-математика можливість унікального досвіду філософської рефлексії, а тому викладач філософії = філософ має турбуватися лише власною справою. Іноді це важко зрозуміти, якщо в основі уявлення про науку та науковість лежить уявлення про науки окремо для хлопчиків та дівчаток, яке сформувалося в дитячому віці, а відповідно в доволі наївному віці.

Іноді важко порозумітися особам, одна з яких покликана конструювати, а інша рефлексувати. Порозумінню жодним чином не може сприяти пиха та зарозумілість того чи іншого учасника можливого діалогу.

Виклики для математиків та філософів

Три виклики Нового і Новітнього часу: поява математичного природознавства, феномен техніки та інформаційні технології значною мірою ускладнили діалог математика і філософа.

Математика та філософія не є природничими чи гуманітарними науками. Разом з тим і про математику, і про філософію можна говорити як про науки. Головне не поспішати з визначеннями. Однак проблема в тому, що математика починається з визначень, а філософія лише поступово приходить до визначень, і така об’єктивна відмінність стає причиною суб’єктивного непорозуміння.

P.S. Підозрюю, що відсоток моралізуючих зануд поміж математиків відповідає відсотку занудних моралістів поміж філософів.


Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

Комментариев нет:

Отправить комментарий