среда, 10 февраля 2016 г.

Про так званий попит на неякісні “освітні послуги”


Часто доводиться чути про так званий попит на неякісні “освітні послуги” в Україні. Вже сам вираз “освітні послуги” в багатьох викликає не лише несприйняття, а й роздратування. Часто в певних розмірковуваннях про освіту відчувається спроба проведення паралелі між освітою та торгівлею. Іноді про якість так званих “освітніх послуг” намагаються розмірковувати, порівнюючи її з якістю продуктів у супермаркеті. Облишу поки що тему якості освіти та обговорення поняття “освітня послуга”.

Як мені видається, говорячи про попит на неякісні “освітні послуги”, ми дещо нівелюємо проблему, у нас має місце не попит на неякісні “освітні послуги”, а штучний попит на диплом про вищу освіту. Вимушені мисливці на диплом про вищу освіту взагалі не звертають увагу на питання якості освіти, вони полюють за папірцем. Поштовх до такого полювання часто дає саме відповідна кадрова політика державних та муніципальних інституцій. Боротьба з так званими неякісними “освітніми послугами”, що звужується до боротьби проти окремих вищих навчальних закладів, деформує сприйняття проблеми. Іноді, не розуміючи суті проблеми, починають боротися не з причинами, а з наслідками.

Мій Персональний сайт

Підпишіться на мої публікації в Facebook

Комментариев нет:

Отправить комментарий