Ми все ж маємо розрізняти питання вибору абітурієнтом навчального закладу (освітньої програми), в якому він бажає навчатися, та питання формування системи забезпечення якості вищої освіти. Хоча наявність останньої буде робити вибір абітурієнта більш осмисленим. “Якість” не лише значної частини приватних, а й переважної більшості державних та комунальних ВНЗ викликає багато питань. Однак питання полягає в тому, як покласти край фінансуванню неякісної вищої освіти у державних та комунальних ВНЗ та підтримати якісну освіту у тих приватних ВНЗ, які спроможні її надавати. Принцип “гроші йдуть за студентом” має бути реалізований в умовах існування системи забезпечення якості вищої освіти. Така система в Україні сьогодні відсутня. Саме незалежні агенції з забезпечення якості вищої освіти мають давати відповідь на питання про забезпечення якості вищої освіти у тому чи іншому ВНЗ, і якщо незалежна агенція прийде до висновку, що певний приватний чи державний ВНЗ не має жодного відношення не лише до вищої освіти, а й освіти взагалі, то в такий навчальний заклад абітурієнт не зможе принести бюджетні кошти. Так, розумію, комусь це може не сподобатися. Право осмисленого вибору не повинно підмінятися профанацією принципу “гроші йдуть за студентом”, що буде нагадувати право хворого за бюджетні гроші лікувати онкологічне захворювання лопухами у місцевої знахарки.
Мій
Персональний сайт
Підпишіться на мої публікації в
Facebook
Комментариев нет:
Отправить комментарий