Бунт проти розуму іманентно визначає хід подій в історії східноєвропейських народів. Розум постійно постає як предмет недовіри та скепсису. Віра, інтуїція, уява – ось справжні ідоли східноєвропейця. Не дивує “любов” східноєвропейських філософів до Гайдеггера та його інтерпретації “Критики чистого розуму”, в якій уяві відводиться домінуюча роль. При читанні філософських опусів східноєвропейців дуже часто не полишає відчуття, що маєш справу не з філософським текстом, а з текстуально оформленими асоціативними рядами, які виражають прихованні інтуїції та образи автора. І нічого більше! Неймовірна сила синтезу і майже повна відсутність самого бажання до аналізу, або несвідома підміна останнього першим. Східноєвропеєць прагне або заперечити філософську концепцію, або зрозуміти її як щось цілісне та недоторкане. Але й перше і друге веде лише до рабської залежності. Лише розуміючи схильність східноєвропейця до бунту проти розуму, можна зрозуміти те, чому український інтелектуал в ході подій останніх кількох місяців ледве не щотижня змінював свою позицію на прямо протилежну.
Підпишіться на мої публікації в
Facebook або
Twitter.
Комментариев нет:
Отправить комментарий